Поняття вільної любові були використані, по крайней мере с ХIХ століття для опису соціального руху, який відкидає шлюб, який розглядається в якості однієї з форм соціальної кабали, особливо для жінок. Більша частина вільної любові традиція громадянського борець за свободу філософії, яка прагне свободу від державного регулювання та втручання церкви в особистих відносинах. Крім того, деякі вільної любові письмово стверджував, що як чоловіки, так і жінки мають право на сексуальне задоволення. У вікторіанської епохи, це радикальне поняття.
Хоча фраза вільну любов часто асоціюється з нерозбірливі у популярній фантазії, особливо у зв'язку з контркультури в 1960-х і 1970-х роках, історично вільного пересування кохання не виступали кілька статевих партнерів або короткострокових сексуальних відносин. Навпаки, вона стверджувала, що любов відносини, які добровільно взяли на себе не повинні регулюватися законом. Таким чином, вільна любов практика може включати довгострокові моногамние відносини або навіть безбрачіе, але не включають в себе організаційні форми полігамія, як, наприклад, царя і його дружин і наложниць.
Закони, що представляють особливий інтерес для вільної любові рухів включають ті, які не дозволяють не перебувають у шлюбі пар з життя разом, і ті, які регулюють перелюбу і розлучення, а також вік згоди, для контролю народжуваності, гомосексуалізм, аборти і проституція, хоча не всі любителі безкоштовно домовитися з цих питань. Відмова від індивідуальних прав у шлюбі також є занепокоєння, наприклад, деякі юрисдикції не визнають подружнього згвалтування або лікувати його менш серйозно, ніж неприєднання подружнього згвалтування. Вільна любов рухів з 19-го століття, також захистив право публічно обговорювати сексуальність і билися непристойності законів.
У двадцятому столітті деякі вільної любові прихильників продовжив критики шлюбу стверджують, що шлюб як соціальний інститут заохочує емоційне та психологічне possessiveness поневолення.
Вільна любов стала фраза видного використовуватися і про нових соціальних рухів і контркультури в 1960-х і 1970-х років характерна Літо Любові в 1967 році, і девіз "Не люблю, не війною". Неприкритою сексуальність стала новою нормою в деяких з цих молодіжних рухів, у результаті чого деяких феміністок до критики 60s/70s "вільної любові", як спосіб для чоловіків чинити тиск на жінок у секс, жінки, хто сказав "ні", може бути охарактеризована як ханжескій і uptight .
У 1980-х років заклопотаності з приводу СНІДу та інших венеричних захворювань, відпущеної нерозбірливі в 1970-х років, однак багато хто з сексуальних реформ виступала раніше вільної любові рухами стала основною: легалізація розпусти, для контролю народжуваності, і гомосексуалізм, свобода у виборі любов , секс, або так і прав жінок в цілому. Невинністю, девственность, і подхалімство в шлюб було значно менше енергії, як соціальний ідеал жінки.
Сучасні нащадки вільної любові можна розглядати включити polyamory і дивний рухів 1990-х років і сучасних секс-радикали, як Сьюзі Брайт, Патрік Califia, і Енні посипати. Хоча вони не часто визначити як вільні любителів сучасних рухів в усьому світі організував проти примусового вступу в шлюб, і шлюб в Південній Азії, Близького Сходу, Африки та Східної Європи поділяють багато хто з тих самих цілей, як вільне пересування любові.
